Лист гарній людині

     Якщо скоротити усе людство до села у сто жителів, то беручи до уваги всі пропорційні співвідношення, ось як виглядатиме населення цього села:

     57 азіатів, 21 європеєць, 14 американців (північних і південних),8 африканців.
     52 людини будуть жінками, 48 - чоловіками. 70  людей  - не білими, 30 - білими. 89 - гетеросексуальні,  11 - гомосексуальні.

     6 людей володітимуть   59 %  всього світового багатства і всі шість будуть із США. У 80 не буде достатніх житлових умов, 70 будуть неписьменними. 50 недоїдатимуть. 

      1 (лише одна!) людина матиме вищу освіту!

       Подумай про це...

       Якщо сьогодні вранці ти прокинувся здоровим, ти щасливішим, ніж 1 мільйон людей, котрі не доживуть до наступного тижня. 

       Якщо ти ніколи не переживав війну, самотність тюремного ув'язнення, агонію катувань чи голоду, ти щасливіший, ніж 500 мільйонів людей у цьому світі.
       Якщо ти можеш піти у церкву  (мечеть, синагогу тощо) без страху та загрози ув'язнення чи смерті, ти щасливіший. аніж 3 мільярди людей  у цьому світі.

       Якщо у тебе є банківський рахунок, гроші у гаманці і трохи дрібязку у скарбничці, ти належиш  до 8 % забезпечених людей у цьому світі.

       Ти читаєш цей текст, ти  благословенний двічі, тому що
-  хтось подумав про тебе,
-  ти не належиш до тих 2 мільярдів людей, котрі не вміють читати.

        Хтось якось сказав: працюй, ніби тобі не потрібні гроші, люби так, ніби тобі ніхто ніколи не завдавав болю, танцюй, ніби  ніхто не бачить,спiвай, ніби  ніхто не чує, живи так, ніби  на Землі - рай...

    

Гобелен

        Одного ченця послали до монастиря ткати разом з іншими великий гобелен. В одноманітній роботі минали дні за днями, місяці за місяцями. якось чернець спустився зі своєї драбини дуже обурений; - Досить! Я більше не можу працювати! Вказівки, які мені дають, безглузді! Я працював золотою ниткою, а тут мені кажуть  зав'язати її і відітнути...-  Сину, сказав спокійно старий чернець, - ти не бачиш  цього гобелена так, як треба його бачити.  Ти працюєш з виворотного боку і тільки з одним фрагментом. Ходи зі мною, я покажу тобі роботу з лицевого боку.         Молодий чернець занімів. Виявилося, що він працював над дуже красивим гобеленом - "Поклоніння трьох царів", а його золота нитка творила частину німба навколо голови Божого Дитяти.        Усі ми тчемо дуже великий гобелен неймовірної краси, який   ніколи не бачимо в цілості. 

П.КОЭЛЬО 

«РОЖДЕСТВЕНСКАЯ СКАЗКА»

          Давным-давно, в прекрасных рощах Ливана, родились три Кедра. А кедры, как все знают, растут очень-очень медленно. Поэтому в их распоряжении были целые века и столетия для размышлений и раздумий о Жизни и Смерти, о Природе и Человечестве.

        При них был изобретён алфавит: Они видели и помнили, как на землю Ливана прибыли посланники царя Соломона: Как в битвах с ассирийцами эта земля окутывалась дымом сражений и омывалась кровью тысяч и тысяч людей: Они видели пророка Илию. И мимо них из века в век проходили караваны, гружёные товарами.

    И вот, в один прекрасный день, Кедры заговорили о будущем.

          Первый Кедр сказал:

— Я хотел бы превратиться в трон, на котором бы восседал самый могущественный царь на земле.

          Второй Кедр сказал:

— А я хотел бы стать частью чего-то такого, что на веки вечные преобразит Зло в Добро.

— Что до меня, — сказал Третий Кедр, — то я желал бы, чтобы люди, глядя на меня, всякий раз вспоминали о Боге.

          И тут, Мать Природа, на своём тайном языке, сказала:

— О, Кедры, ваши мечты благородны и необычны. Они — сбудутся! Но, как всегда бывает с мечтами, они сбудутся совсем не так, как вы себе это представляли..

         Прошли годы и столетия. И вот, наконец, пришли дровосеки и срубили Кедры.

       Первый кедр стал хлевом, а из остатков досок соорудили ясли. Из второго сделали про-стой деревенский стол. Третье дерево распилили на доски, которые хранились на складе в большом городе.

       Горько сетовали на судьбу каждый из Кедров: «Наша древесина была так хороша! Но никто не нашёл ей достойного применения!».

        Время шло. И вот однажды, некая супружеская пара, не нашедшая себе крова, попроси-лась переночевать в хлеву, построенном из Первого Кедра. Жена была беременна и той же ночью родила сына и положила его в ясли на мягкое сено.

      И в тот же миг — Первый Кедр понял, что мечта его сбылась: он послужил опорой величайшему Царю Земли!

     Как-то, много лет спустя, в одном скромном деревенском доме, люди сели за стол, сделанный из Второго Кедра. И, прежде, чем они принялись за еду, один из гостей произнёс несколько особенных слов над хлебом и вином, стоявшими на столе.

         И тут Второй Кедр понял, что мечта его сбылась. И в этот самый миг он служит опорой не только чаше с вином и блюду с хлебом, но и союзу, между Человеческим и Божественным.

 

        А на следующий день, из двух досок Третьего Кедра сколотили крест. Через несколько часов привели израненного человека и, — о ужас! — прибили его гвоздями. И Третий Кедр в смятении стал сетовать на жестокую судьбу.

      И только на третий день он понял истинный смысл происходящего! Человек, умиравший на кресте, стал Светочем Мира. А Крест, сколоченный из этого кедра, превратился из орудия пытки, в Символ Торжества

         И тут, Мать Природа сказала. — Вот и исполнилась ваша судьба: Исполнилась. Но совсем не так, как вы себе это представляли...

Усе пізнається в русі

        Прийшли Бідність і Багатство до одного чоловіка і запитали:
- Хто з нас гарніший?
        Чоловік перелякався, міркуючи собі: "Якщо скажу, що гарніша Бідність, то Багатство образиться і піде геть. А якщо скажу, що Багатство краще, то Бідність вирішить помститися і замучить мене "
        Поміркувавши трохи, чоловік відповів:
- Поки ви ось так стоїте, я не можу визначити. Пройдіться.
        Пройшлися Бідність і Багатство пред ним кілька разів, і тоді чоловік відповідає:
- Ти, Бідносте, дуже гарна зі спини, коли відходиш.А ти, Багатство, прекрасне в мить твого приходу.
        Усе пізнається в русі!

Мудрість слова...

Знання - це сила...

СЛІДИ

        Якось одному чоловікові приснився сон, начебто йде він піщаним берегом, а поряд із ним – Господь. І став чоловік згадувати події свого життя. Згадував радісні – і зауважував на піску два ланцюжки слідів, свої і Господа. Пригадував лиха – і бачив лише один. Засумував після цього чоловік і почав питати Господа: 

- Чи не Ти говорив мені: якщо піду дорогою Твоєю, Ти не покинеш мене? Чому ж у найважчі моменти мого життя лише один ланцюжок слідів тягнеться по піску? Чому Ти покидав мене, коли я найбільше потребував Тебе?

         Господь відповів:

- Я люблю тебе і ніколи тебе не покидав. Просто у час біди та випробувань я ніс тебе на руках.